Леон Позен
		ПIСЕНЬКА
		Гей, Одарка, годi буде! Перестань-бо вже кричать!
		Нi, нехай же чують люди, i не буду я мовчать!"
					Запорожець за Дунаeм
Навколо своiх нещасних
Бджолиних нишок, галяв, печер,
Микола! В дiбровах рясних
Ти роки знищив, та й ось - припер!
Велика твоя рушниця
Гримить залiзом об курень наш.
Диви-ка - згадав про цицю,
На мене лiзе на абордаж.
Лелека, гидка тварина,
Лiтаe рiдко на пiв-Днiпра.
Далеко! ╡ цю картину
Ти спортив. Дiдько б тебе побрав!
Вовк рика, щебече птиця.
Якого бiса ти iх лякав?
Диви-ка - згадав про цицю,
Вертай до лiсу, щоб ти пропав!
Ой Боже! Пече у грудях.
Знов дурень клятий хвата мене.
Не можу, рятуйте, люди!
Коли ж це свято уже мине!
Бач, смика свою Марицю,
Плюва в криницю, як тая тля.
Диви-ка - згадав про цицю,
Але та циця вже не твоя!